На Дніпропетровщині мати загиблого воїна збудувала церкву на честь свого сина.

У селі Петриківка Дніпропетровської області відкрили перший храм Православної церкви України (ПЦУ), присвячений пам'яті загиблих воїнів. Ініціатором і головним спонсором проєкту стала Ірина Тезик – мати загиблого захисника України Константина Тезика, який загинув під Бахмутом у 2023 році. Про це повідомляє Радіо Свобода, передає "Відомо".

Ірина Тезик – вчителька музики з Петриківки. Наразі вона живе за кордоном і працює прибиральницею.

Храм жінка присвятила своєму єдиному сину, а також вклала в його будівництво власні заощадження та виплати "за сина", щоб вшанувати його пам'ять і пам'ять всіх загиблих захисників.

Бойовий шлях Константина

Константин Тезик був єдиним сином у родині, працював в IT-сфері, займався єдиноборствами та цікавився велоспортом. З початком повномасштабного вторгнення він сам вирішив піти добровольцем, хоча міг залишитися працювати. Його відданість Батьківщині та небажання "сидіти вдома" привели його до роти тероборони, а згодом – до бойової бригади.

На фронті він отримав псевдо Кастет і служив гранатометником у складі 92-ї окремої штурмової бригади, брав участь у визволенні Харківщини. Врешті-решт його відібрали в ударну роту безпілотників "Ахіллес", де він продовжував виконувати завдання під Бахмутом. У листопаді Константин чекав на відпустку, але 31 жовтня загинув під час нічного обстрілу поблизу Клищіївки.

Ідея створення храму

Ірина Тезик згадує, що думка про зведення храму на честь сина прийшла до неї ще під час його похорон. У селі тоді був лише храм Московського патріархату, священника запросили відспівувати, але, як пізніше сказали близькі Константина, "він би цим не був задоволений". Ідея каплиці поступово трансформувалася в масштабний проєкт храму, який згодом став важливою частиною пам'яті про всіх воїнів Петриківки, які загинули за Україну.

В підтримку мрії Ірини стали родина – брат і друзі, а кошторис перевищив півтора мільйона гривень. У храмі планують створити Алею слави, присвячену землякам, які також загинули на війні.

Дерев'яна будівля церкви всередині розписана традиційними українськими кольорами, що символізують життя, надію та пам'ять. Ірина хоче, щоб храм став місцем вшанування всіх воїнів і моральною підтримкою для сімей, які втратили своїх близьких.

"Ця церква – це те, що допомагає мені жити", – ділиться вона. Ірина планує й далі облаштовувати храм, а також упорядкувати територію навколо нього.

Ірина з гіркотою згадує, як вони з сином мріяли подорожувати після війни.

"Костя хотів об'їздити Україну на велосипеді", – розповідає вона.

Незважаючи на те, що ця мрія так і не здійснилася, мати сподівається, що пам'ять про нього та його подвиг завжди житиме в серцях близьких і кожного, хто відвідає нову церкву.